Враховуючи існуючі тенденції до поширення явищ ксенофобії та гандикапізму, що спостерігаються в сучасному суспільстві, ми вважаємо необхідним проведення більш глибокого дослідження причин появи цих явищ, особливостей протікання ксенофобних та гандикапних реакцій, а також їх взаємозв’язку та взаємозумовленості.

Враховуючи це метою статті є виявлення характерних особливостей гандикапізму як одного з видів ксенофобії, встановлення причин його появи та поширення, а також аналіз засобів його профілактики та корекції.

Теоретико-методологічними засадами дослідження стала концепція

ксенофобних реакцій (Н. Паніна, В. Паніотто, Л. Гудков, Ю. Левада, А. Кельберг, О. Верховський, Е. Паїн, Л. Дробижева); наукові праці щодо психічного розвитку та особливостей становлення осіб з психофізичними вадами (Л.С. Виготський, Л.І. Божович, В.С. Мухіна, І.В. Дубровіна, М.І. Лісіна, Н.М. Толстих, А.М. Прихожан, Г.О. Коряков); концепція інтолерантності в її соціальних і психологічних проявах (Кнабе Г., Марченкова В.А.,  Асмолов А.Г., Ріердон Б.Е.,  Вартанова І.) та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження. У зв’язку зі зростанням кількості ксенофобних та гандикапних проявів, що особливо помітно в умовах глобалізації, особливо актуальним стає дослідження цієї проблеми, аналіз особливостей та розробка шляхів корекції цих соціально небезпечних явищ. Про зростання проявів ксенофобії свідчать не тільки данні вітчизняних науковців, а й звіти міжнародних правозахисних організацій. І хоча це зростання ще не набуло катастрофічних масштабів, проблема ксенофобії потребує ретельного опрацювання, розробки нових законодавчих актів, які б більш ефективно перешкоджали поширенню ксенофобії, та більш активного впровадження вже існуючих.

На Всесвітній конференції з боротьби проти дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості (The World Conference against racism, racial discrimination, xenophobia and related intolerance) (2009), у доповіді Комісії ООН з прав людини констатувалося, що у світі в цілому за останні роки спостерігається швидке зростання випадків проявів нетерпимості, дискримінації, расизму і ксенофобії у формі відкритого насильства, практично в кожному регіоні світу. Запобігання дискримінації як складової расизму та ксенофобії передбачено положеннями Європейської конвенції про громадянство (1997 р.), ратифікованої Україною лише у грудні 2007 року [5].

Ксенофобія виступає дезорганізуючим фактором стосовно суспільних відносин, провокує та загострює соціальні конфлікти, призводить до росту нетерпимості та збільшення агресивності соціуму, викликає деструктивні процеси.

В науці здійснюється міждисциплінарний аналіз ксенофобних явищ. Ця проблема розглядається політологами, соціологами, психологами та педагогами. Разом з цим здобуті знання недостатньо систематизовані та структуровані та відображають лише окремі аспекти даного питання.

Існує багато визначень поняття «ксенофобія», більшість з яких мають спільну основу. Так, у великому психологічному словнику ксенофобія визначається як нав'язливий страх перед незнайомими особами; негативне відношення, зокрема недовіра й навіть ненависть до іноземців, іноземного, чужого [6].  А. Кельберг пропонує визначає ксенофобію як матеріалізовану, ідеологічну концепцією, ілюзію чужого та незнайомого за усвідомленої безпорадності перед ним, коли з’являється саме той фантастичний страх, що звільняє від будь-якої відповідальності за напрям думок, а у крайньому, екстремальному стані – і за характер дій [2]. О. Леонтьєв визначає ксенофобію як соціально-психологічне явище, де образ ворога створюється переважно уявою [9, с. 7]. О. Горбачова дає таке визначення ксенофобії: це негативне, емоційно забарвлене, ірраціональне за своєю природою (але приховане псевдораціональними обгрунтуваннями) ставлення суб’єкта до певних спільнот чи їх конкретних представників – „чужих”, „інших”. Вона породжується, перш за все, в результаті бачення у „іншому” відхилення від певної норми, еталоном якої є наше „я”, норми і цінності нашої групи, в результаті нездатності і небажанні побачити в „іншому” рівноправного партнера, визнаючи його право на „іншість” [1].

Ці дослідники розглядають ксенофобію як соціально небезпечне явище, що руйнує соціальні процеси та підлягає викоріненню. Існує і інша позиція [7], згідно з якою ксенофобія є інстинктивним механізмом, спрямованим на збереження виду, та розглядається як явище позитивне, що сприяє збереженню цілісності, ідентичності народу, нації, не дозволяє їй розчинись серед інших народів, бути ними поглинутою. Протилежне ж ксенофобії явище – ксенофілія розглядається як приниження власного народу, любов до іншої нації на шкоду собі.

На нашу ж думку ксенофобія є в демократичній державі явищем недопустимим, оскільки, навіть визнаючи її інстинктивні корені, слід зазначити що особистість – це істота не тільки біологічна, а в першу чергу соціальна, яка повинна керуватися принципами людяності та поваги до оточуючих, сприйняттям їх з гуманістичних позицій. Ненависть, агресія, дискримінація і неприйняття не повинні проявлятись в сучасному суспільстві, що претендує на статус цивілізованого. Вони призводять не до збереження народності, а навпаки, до деградації народу, зведення його життєдіяльності до примітивних, недопустимих форм.

Існує ще одна трактовка поняття «ксенофобія», згідно з якою «ксен» - це не тільки чужий, а також гість та друг [8]. Тобто чужинець, який намагається увійти в групу чи соціум не завжди буде сприйматися негативно. Якщо суспільство, чи група впевнена в своїй силі та позиції, вона не буде сприймати «іншого» як ворога, оскільки відчуває свою перевагу над ним та не сприймає його як загрозу. В даному випадку чужаку надається статус «гостя», він не викликає ненависті та неприязні. Якщо ж група знаходиться на межі руйнування, переживає кризу, чи потерпає від впливу соціальної нестабільності, вона стає вразливою, і починає сприймати втручання чужинців як  загрозу. В даному випадку можливі активні агресивні дій, направлені проти «іншого».

Одним з видів ксенофобії є гандикапізм, який розглядається поряд з етнофобією, сінофобією, ісламофобією тощо. Гандикапізм це стан, при якому поєднання фізичних, розумових, психологічних та соціальних якостей ускладнює процес пристосування людини, не дозволяючи їй досягнути оптимального рівня розвитку і функціонування [3].

Говорячи про ксенофобію в цілому ми акцентуємо увагу в основному  на міжетнічних процесах, дискримінації та ворожнечі. Коли ж мова йде про гандикапізм, об’єктом аналізу стає ставлення до такої соціально вразливої категорії осіб як інваліди, люди з обмеженими можливостями. Часто саме ця категорія потерпає від дискримінації на всіх етапах свого життя, стає ізольованою, відрізаною від здорового суспільства, яке таких людей не приймає, не вважає соціально корисними, повноцінними членами суспільства, а іноді й проявляє по відношенню до них активні ворожі дії.

В сучасній науці існує ряд теорій, котрі пояснюють виникнення та поширення ксенофобії та гандикапізму. Однією з них є економічна. Її представник Г. Олпорт вважав, що прояви ксенофобії та упередженість збільшується, коли контактують між собою представники різних етнічних чи расових груп, які є нерівними у економічному або соціальному плані, і одна група домінує над іншою.     Ще одна теорія, когнітивно-лінгвістичної орієнтації, наголошує на тому, що стереотипи слугують спрощенню комунікації усередині груп та посиленню почуття належності до них, особливо за часів радикальних соціальних змін, коли формуються групові інтереси та механізми їхнього захисту. Інша теорія пов’язана з особливостями самої соціальної системи. Так Т. Адорно вважав, що нетерпимість є елементом авторитарної системи, яка пригнічує особистість і змушує людей шукати якийсь об’єкт для виміщення образ на ньому [4].
         Ці теорії можна використати для пояснення причин росту ксенофобних та гандикапних реакцій, що спостерігається сьогодні. Авторитарний стиль керівництва, як та місцевому, так і на більш високому рівнях залишається сьогодні панівним. Авторитарна особистість негативно сприймає іншу, несхожу на неї, або ж ту, яка не притримується переважаючих, стереотипних моделей поведінки. Отже, інша людина, яка за певними ознаками відрізняється від маси, буде сприйматися з ворожістю, що порушуватиме стабільність існування окремої групи, чи суспільства в цілому, та провокуватиме прояви ксенофобії.

Економічна нестабільність України порівняно з європейськими країнами також може бути чинником, що провокує ксенофобію та гандикапізм. Українській продукції доводиться конкурувати з імпортованою продукцією з інших країн, і часто, саме вітчизняні вироби програють у якості та не володіють конкурентоспроможністю. Це посилює почуття ворожнечі до іноземців, які сприймаються як загроза, загарбники коштів та ресурсів.

Поширення стереотипів також можна вважати причиною розповсюдження ксенофобних та гандикапних реакцій, оскільки саме вони зумовлюють схематизоване, спрощене сприйняття інших людей, які відрізняються за расовими, релігійними чи фізичними ознаками. Завдяки стереотипному мисленню людина не здатна охопити справжні особливості людей, що її оточують, а отримує збідніле, схематичне уявлення про них, основане на окремих, не визначальних ознаках.

Проблему ксенофобії та гандикапізму слід розглядати комплексно, тому ми виділили такі рівні цих явищ: суспільно-політичний, соціально-психологічний та індивідуально-особистісний.

Аналізуючи ці явища на суспільно-політичному рівні, ми розглядаємо їх як проблему, до якої повинна бути прикута увага суспільства. В цьому ракурсі аналізу можна виділити такі провокуючі фактори ксенофобії в цілому та гандикапізму як одного з її видів, як суспільна нестабільність, та пов’язана з нею напруга; ріст соціальних та економічних проблем; відсутність ефективних засобів профілактики та корекції цих небезпечних явищ; недосконалість законодавчої бази; формальне сприйняття існуючих правових актів спрямованих на стабілізацію соціальної ситуації.

Розглядаючи ксенофобію та гандикапізм на соціально-психологічному рівні можна виділити такі механізми їх формування та прояву, як наявність негативних стереотипів щодо інвалідів та інших соціальних меншин; високий рівень стигматизації цих категорій населення; дискримінаційні тенденції, що проявляються в окремих групах по відношенню до людей з особливими можливостями та до етнічних меншин.

На індивідуально-особистісному рівні можна виділити ряд характерологічних особливостей, що провокують появу гандикапних та ксенофобних реакцій, таких як висока агресивність, конфліктність, інтолерантність, жорстокість, схильність до фанатизму, низький рівень емпатії, загальної культури тощо.

Гандикапізм та ксенофобія, на нашу думку, мають декілька основних механізмів формування. Одним з них є інстинкт, який змушує соціальну групу окреслювати свої межі, бути закритою для людей, що приходять ззовні. Таким чином група формує власну ідентичність, яка може бути позитивною чи негативною. Групи з позитивною ідентичністю акцентують увагу на власних досягненнях, позитивних сторонах. В них немає потреби порівнювати себе з іншими групами, оскільки вони цілком задоволені власним розвитком та функціонуванням, відчувають свою силу та значущість. Негативна ідентичність формується в основному у груп слабких, близьких до розпаду, які сприймають інші групи та їх членів як загрозу, бояться бути ними поглинуті. Такі групи пояснюють власний низький рівень розвитку та недоліки у функціонуванні саме впливом інших груп. Члени іншої групи, народності чи раси набувають образа ворога. Формується стереотипне негативне ставлення до усіх представників цієї ворожої групи, де кожен окремий індивід не сприймається як особистість, зі своїми позитивними та негативними рисами, а стає безликим чужинцем, що несе загрозу. Таким чином, саме негативна ідентичність призводить до формування ксенофобних реакцій, є засобом підняття самооцінки не через наявність власних позитивних цінностей, а через нівелювання чи зниження чужих. В свідомості людини формується образ ворога, світ розділяється на своїх та чужих.

Іншим механізмом формування ксенофобії та гандикапізму є політична чи суспільна пропаганда, коли окремим владним структурам вигідно сформувати негативне ставлення до представників певних категорій. В даному випадку вплив здійснюється цілеспрямовано і систематизовано через засоби масової інформації, шляхом переконання та навіювання, що призводить до формування негативних стереотипів на рівні буденної свідомості, що характеризується відсутністю прагнення перевірити отриману інформацію та нерозуміння її ірраціональності. 

Ще одним механізмом формування гандикапних та ксенофобних реакції виступають архаїчні стереотипи, які історично склалися в суспільній свідомості, є стійкими до змін, ірраціональними та передаються з покоління в покоління на рівні архетипів. Такі стереотипи характеризуються найбільшою спрощеністю та емоційним забарвленням та є особливо небезпечними для соціальних відносин.

Ксенофобія має ряд специфічних проявів. О. Муравйов вважає, що в її основі лежить тріада: гнів, відраза, презирство. Ці емоції утворюють нескладний поведінковий комплекс, обумовлений особистісним і колективним рівнем тривожності і агресії [8]. О. Горбачова виділяє такі прояви ксенофобії, як побоювання, переляк, жах, тривога [1].

О. Муравйов вважає, що чим більше висока тривожність, тим більше підсвідомість намагається вилізти з пастки за рахунок витиснення причини занепокоєння. На колективному рівні тривога виливається в "пошук винуватих". Вроховуючи такий психологічний аспект, треба розуміти ксенофобію саме як фобію, тобто страх, що розгальмовує підсвідомі реакції, страх ірраціональний і тому не має обґрунтування й напрямку. Пошук гальмування, способу нейтралізувати страх, веде до ненаправленої агресії. Тоді виникає психологічна основа інстинктивної ксенофобії. На неї можуть накладатися історично обумовлені форми етнічного антагонізму, які можуть проявлятися зовсім не у формі фобії, а скоріше спалахами ворожості, суперечками й міфологізацією історії взаємин. Борючись із фобією, психіка починає витісняти причину дискомфорту на вербальний рівень. Результатом цього в особистості шизоидного типу з'являється виражене словесно почуття постійної ворожості, яке людина намагається обґрунтувати логічними доводами. У психастеніка утвориться стійкий невроз із панічним почуттям, відчуття, що його загнали в кут. Боячись втратити ідентичність, люди стають здатні на вербальну,  та актуальну агресію [8].

Ми ж вважаємо, що до ксенофобії спонукає наявність ще й таких особливостей, як відчуття незахищеності, вразливість, відсутність можливостей до самореалізації, депресивні тенденції. Всі ці риси компенсуються за рахунок переносу негативної енергії з себе на інших. Саме вони звинувачуються у всіх бідах та нещастях, вважаються джерелом усіх проблем. Таким чином аутоагресія переростає у агресію спрямовану назовні і може проявлятися у активній чи пасивній формах. При цьому інтенсивність внутрішньо особистісних переживань буде впливати на силу ксенофобних проявів. Наявність ксенофобних реакцій змінює і саму людину, яка їх продукує. Збільшується конфліктність, зростає кількість негативних емоційних станів, людина прагне ізолюватись від неприємної для неї категорії осіб, або ж від соціуму в цілому, через що почувається самотньою, що в свою чергу призводить до збільшення тривожності, викликає відчуття неспокою та порожнечі. Людина, що є ксенофобом має дуже жорсткі межі у сприйняття осіб, які вона відносить до чужинців. Для неї такі люди втрачають персоніфікованих характер, та розглядаються узагальнено, у відповідності з наявними стереотипами, не як особистість, а як представник ворожої категорії. Ксенофоб свою групу сприймає завжди позитивно, а чужу – негативно, не зважаючи на об’єктивний стан речей, внутрішньо-груповий фаворитизм набуває загострених форм.

Характеристикою, за якою людину відносять до категорії «чужих» може бути не тільки етнічна приналежність, але й інші особливості. У випадку гандикапізму такими рисами є зовнішня несхожість, фізична вада чи інший недолік, який змушує відносити людину до категорії інвалідів, людей з обмеженими можливостями. В даному випадку джерелом гандикапних реакцій може стати страх, прихований глибоко в підсвідомості особистості. Людина, що сприймає інваліда мимовільно починає задумуватись про те, що стало б з нею, опинись вона на його місті. Це провокує ряд неприємних емоцій і переживань, і відсторонюючись від інваліда, не приймаючи його в свою групу, така людина тим самим відсторонюється від свого страху, витісняючи його зі свідомості. Такій реакції сприяє висока тривожність особистості, схильність до невротичного типу реагування нам неприємні ситуації.

Якщо ж людині притаманний демонстративний тип поведінки, тоді прояви гандикапізму можуть бути пов’язані з прагненням самоствердитись за рахунок індивіда, створити сприятливу для себе ситуацію соціального порівняння.

Існують також інші чинники прояву гандикапізму, такі як низький культурний рівень індивіда, неправильне виховання, відсутність загальнолюдських цінностей, нетерпимість до оточуючих тощо.

Хоча на сьогоднішній день в Україні робляться спроби боротьби з поширенням ксенофобії та гандикапізму як однієї з її форм, розробляються засоби профілактики активних гандикапних та ксенофобних проявів, законодавча база щодо протидії дискримінації окремих категорій населення, зокрема інвалідів, залишається недосконалою та потребує доопрацювання. На нашу думку саме це повинно бути першим кроком побудови гармонійного суспільства, в якому не залишилося б місця для дискримінації та насилля.

Наступним етапом корекції гандикапізму, як одного в видів ксенофобії є зміна стереотипів, що укорінились в суспільній свідомості, згідно з якими інвалід сприймається як неповноцінний член суспільства, нездатний гармонійно влитись в соціум, активно займатись соціально корисною діяльністю. Ця зміна стереотипів може відбуватися за рахунок засобів масової інформації, соціальної реклами тощо, де інвалід буде презентуватися як людина активна, діяльна, здатна досягнути успіху.

Корисним також є інтеграція людини з обмеженими можливостями в здорове суспільство, але обов’язково з урахуванням її нозології, індивідуально-психологічних особливостей та специфіки групи, в яку вона збирається увійти, особливо якщо мова йде про освітнє середовище.

Необхідною умовою профілактики та корекції проявів ксенофобії та гандикапізму не індивідуально-особистісному рівні є розробка психопрофілактичних та психокорекційних програм, створених для роботи з окремими групами осіб, схильними до проявів дискримінації та насильства.

Отже, саме комплексний підхід до проблеми профілактики та корекції гандикапізму зокрема, та ксенофобії в цілому призведе до зниження рівня неприйняття, дискримінації та агресії по відношенню до людей з особливими потребами, дозволить їх почуватися безпечніше в суспільстві, в якому вони перебувають, та відчути себе повноправним його членом.

Висновки: Ксенофобія та гандикапізм, як один з її видів  поступово стає важливою соціальною проблемою, характерною не тільки для України, але й для більшості європейських країн. Зростання проявів ксенофобії та гандикапізму, іноді в особливо жорстоких формах, сприяє приверненню до них уваги суспільства та вимагає нагального вирішення. Ці соціальні явища є небезпечними, призводять до руйнування відносин на усіх рівнях функціонування – від суспільного до особистісного, вони шкодять як своїм носіям, так і особам, на яких спрямовані. Подальше поширення ксенофобії та гандикапізму може призвести до руйнування соціуму як демократичної, цивілізованої системи, та зведення його функціонування до примітивних, деструктивних форм. Тому особливо актуальним завданням, яке стоїть перед політиками, соціологами, психологами та іншими фахівцями є розробка стратегій профілактики та корекції гандикапізму та ксенофобії.

Перспективні напрямки дослідження. Перспективним напрямком дослідження ми вважаємо проведення експериментального дослідження, спрямованого на виявлення особливостей перебігу та формування гандикапних реакцій.

Література

1. Горбачова О. Явище ксенофобії : соціально-психологічний вимір / Горбачова О. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела:

http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=91&c=2221

 2. Кельберг А. А. Ксенофобія як соціально-психологічний феномен / Кельберг А. А. // Вісник СПбГУ, сер. 6, вип. 2 - № 13. – С. 49.

3. Корсини Р. Энциклопедия психологи / Корсини Р., Ауэрбах А. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела:

 http://enc-dic.com/enc-psy/Gandikap-6053.html  

4. Ксенофобія в Україні : статистика взаємної неприязні [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :

http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=226

5. Мазука Л. Оптимізація державної політики щодо породження та протидії проявам ксенофобії та расизму в Україні / Мазука Л. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела:

http://old.niss.gov.ua/Monitor/September09/17.htm

6. Мещеряков Б. Г. Большой психологический словарь / Мещеряков Б. Г., Зинченко В.П. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: www.gumer.info/bibliotek

7. Мир словарей [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mirslovarei.com/content_pol/ksenofobija-637.html

8. Муравьев А. Ксенофобия : от инстинкта к идее / Муравьев А. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.demoscope.ru/weekly/2006/0233/analit04.php

 9. Социально-психологические и правовые аспекты ксенофобии. – М.: Academia, 2005. – 52 с.